У стилі «Довбуш»: як створювалися костюми для наймасштабнішого українського історичного екшену

В Національній академії мистецтв України (Бульварно-Кудрявська, 20) 12 вересня за медіапідтримки ELLE Ukraine відкрилась інтерактивна виставка від творців пригодницько-історичного екшену «Довбуш». На ній представлена унікальна експозиція: 25 костюмів та їхні ескізи, реквізит, оригінальні розкадрування, фото/відео бекстейджу та купа інших цікавинок зі знімального майданчика. Напередодні цієї події редакція поспілкувалася з дівчатами, які відповідали за образи персонажів, — художницями з костюмів Галою Отенко та Марією Керо. 

Останнім часом історичні стрічки стали справжнім трендом. І, звісно, не останню роль у їхньому успіху відіграють костюми. Лише згадайте серіал «Бріджертони» та його спін-оф «Королева Шарлотта», що підкорили серця фешіоніста по всьому світу саме завдяки бездоганній стилізації персонажів. Але не нетфліксовськими серіалами єдиними можна милуватись і надихатись. Ми дуже щасливі, що в Україні також знімають історичне кіно, причому на голлівудському рівні. І саме «Довбуш» — зразковий представник жанру, в якому гармонійно поєднані глибокі сенси, гарна картинка, драйв і неперевершена акторська гра. А ще у фільмі дійсно дивовижні костюми, які хочеться роздивлятись у деталях та подумки приміряти на себе. 

Варто зазначити, що «Довбуш» — це не байопік, а творче бачення режисера Олеся Саніна легенди про Олексу Довбуша, незламного та невразливого опришка, що є втіленням архетипу українця з почуттям власної гідності, борця за свободу, справжнього лицаря духу. І саме такий творчий підхід до розповіді про реальну історичну постать дозволив художницям з костюмів маневрувати, експериментувати та врешті-решт створити цілий кіновсесвіт за допомогою одягу та аксесуарів. 

Костюми «Довбуша» у цифрах 

Загалом у стрічці задіяно понад 1000 костюмів, на пошиття яких пішло 8 місяців кропіткої роботи. Над їхнім створенням працювало 117 майстрів з різних куточків України. Так, лиття та карбування робили 6 різних майстерень у Києві, Львові та в Карпатах. А зі шкірою працювали відразу 4 майстерні:

«Ох і вимучила я їх! Щоб і пластичність отримати відповідну, і форму, і пропорції. Оздоблення — це окрема історія. А потім це все ми ретельно фактурили, щоб надати міцно зношений, зістарений вигляд», — пригадує Гала Отенко. 

До того ж для оздоблення одягу було виготовлено 57 кілограмів металевих елементів (хрести, зґарди, чепраги тощо). А вага кожної сукні княгині Яблуновської складала від 7 до 10 кілограмів. 

З чого почалася робота над костюмами для стрічки? 

За словами Гали Отенко, все завжди починається зі сценарію та розмови з режисером. Для створення образів важливо розуміти головний меседж фільму, а також настрій тієї чи іншої сцени, ким є кожен персонаж, яка динаміка його розвитку та передісторія — те, що залишається за кадром, але впливає на оповідь.

Наскільки історично точними є костюми персонажів?

У творців «Довбуша» не було на меті створити точну реконструкцію того історичного періоду. Бо фільм про інше — він про ідеї, що актуальні й сьогодні. 

«Нам потрібно було створити всесвіт фільму, котрий був би впізнаваним і зрозумілим широкому колу глядачів. Який показав би колорит і особливості Гуцульщини. Всесвіт, в який було б цікаво зануритися. Звісно, ми шукали інформацію: спілкувались з істориками, консультантами і музеями. А потім адаптували її під задачі фільму», — коментує Гала Отенко. 

Певні деталі були відтворені з музейних зразків 18-го століття, передусім це стосується деяких металевих елементів. Між іншим, за основу окремих образів брали живопис у церкві Святого Юра, який малювали з натури, що дозволило відтворити вбрання тієї епохи. Але, наприклад, ніхто не знав достеменно, який вигляд мала кресаня (гуцульський капелюх) у 18-му столітті. Її найдавніше зображення, що вдалося знайти, датувалося другою половиною 19-го століття, тож у фільмі ми бачимо її на 100 років молодшу версію. На жаль, збереглося замало віжуалів зі світу гуцулів 18-го століття, тому художницям доводилось підключати фантазію та кмітливість.

«А також були певні задачі від режисера. Наприклад, весільна корона Марічки. Олесь дуже хотів вінок з пірʼя, але ж у гуцулів такого не було! Тому самі для себе ми виправдовували це тим, що Марічка не місцева», — додає Гала. 

Про імпровізації з костюмами на знімальному майданчику 

Звісно, більшість образів для персонажів стрічки були прописані заздалегідь, але деякі народжувались чи збирались просто в процесі знімання. Марія Керо згадує декілька таких ситуацій. Іноді вони траплялись через те, що самого персонажа вигадували на місці, а іноді — через недоступність актора для примірок. 

«Не завжди можливо створити костюм, не побачивши актора вживу, не поговоривши з ним особисто, адже ми маємо не тільки створювати картинку і характер персонажа, а й допомагати акторам відчути себе саме тим героєм і саме в тому місці. З найяскравіших спогадів — деякі другорядні персонажі таверни, яких Олесь вигадав за день до зйомок. А ще на початку знімального періоду змінився актор на роль Правиці, його збирали та робили примірки на вершинах Карпат. Схожа ситуація була з Бештом. Ми завчасно продумали його костюм, але під час примірки змінювалась концепція, до того ж ми отримували коментарі від консультантів з культури і побуту іудеїв і міняли деталі згідно з їхніми рекомендаціями», — розповідає Марія. 

Про факапи під час знімання 

Під час знімання на Скелях Довбуша основна частина команди костюмерів виїхала з готелю вчасно і прибула на робоче місце, а Марія Керо затрималась, бо мала зустріти декількох людей, що приїхали на допомогу з Києва і привезли костюми. Усі разом вони поїхали на локацію автівкою, але навігатор показав їм коротший шлях. І це була величезна помилка, оскільки, по-перше, таким маршрутом дістатися туди було неможливо, а по-друге, машина застрягла посеред гір. 

«Ми без зв’язку, ніч на дворі, зміна ось-ось почнеться, а мене та половини костюмів на майданчику немає. На локації зв’язку теж майже не було, я якимось дивом змогла додзвонитись до наших хлопців з адміністрації, які знайшли місцевих, що витягли нас звідти. Я спізнилась на зміну на 3 години, а це катастрофа! На щастя, завдяки нашій чудовій професійній костюмерній команді ми майже вчасно всіх вдягли. Але свої емоції «все пропало» і «а як вони там» я ніколи не забуду», — розповідає Марія. 

А ще при переїзді з локації на локацію у команди вкрали дуже дорогу шаблю, що мала бути в руках одного з героїв наступного дня. На місці, просто на горі, вони вигадували дубль із того, що було в наявності. 

Які елементи вбрання персонажів можна інтегрувати в сучасний гардероб? 

Наразі «українськість» у стилі — в топі, причому не лише в Україні. Враховуючи це, «Довбуш» — невичерпне джерело натхнення для модників і модниць. У персонажів фільму просто фантастичні аксесуари, від яких неможливо відвести очей. Безперечно, особливо запам’ятався весільний образ Марічки: кадр із ним хочеться поставити на паузу і роздивлятися кожну деталь, а деталей там дійсно багато. Втім, прикраси княгині Яблуновської також зачаровують своєю витонченістю. А хрести братів Довбушів можна легко вписати в будь-який сучасний образ, причому як в чоловічий, так і в жіночий.

«Особисто я обожнюю намиста, конкретно — гуцульські згарди. І часто ношу їх з повсякденним одягом: просто сходити випити кави з друзями або на робочу зустріч. Також класно в сучасність вплітаються хустки — в гуцулок дуже цікавий спосіб вив’язу. А верхній одяг — гуні та сердаки — чудово комплектуються з сучасними речами, але, на мій смак, кращий вигляд матиме вдала стилізація, ніж пряме цитування старих речей», — додає Марія Керо. І ми з нею охоче погоджуємося. 

Побачити роботи Гали та Марії наживо можна в Національній академії мистецтв України за адресою Бульварно-Кудрявська, 20, упродовж місяця, до 10 жовтня включно. Вхід вільний.

Окрім постійної експозиції на вас чекають закриті творчі зустрічі, екскурсії та майстер-класи за участю членів команди «Довбуша», які розкриватимуть свої професійні секрети та ділитимуться інсайтами. Заходи анонсуватимуться на сайті academyart.org.ua.