4 українські фільми на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах

З 4 по 12 липня триває 59-й Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах. Цьогоріч у межах події покажуть чотири українські фільми — історії про наслідки повномасштабного російського вторгнення. Про це пише Держкіно.

Ми розповідаємо детальніше про стрічки, які потрапили до програми фестивалю.

«Дівія» (режисер Дмитро Грешко)

Головний конкурс «Crystal Globe Competition»

Це документальна історія про нищівний вплив повномасштабного російського вторгнення на українські землі. У стрічці показують ліси, що стали попелом, поля, розірвані вибухами, та затоплені міста чи іржаві остови військової техніки в спустошених регіонах, де життя згасло.

Попри гул на обрії, українці вимірюють наслідки трагедії та відновлюють тендітні екосистеми.

«2000 метрів до Андріївки» (режисер Мстислав Чернов)

Секція Horizonty

Андріївка, крихітне село за десять кілометрів від Бахмута, стає ареною запеклих боїв під час українського контрнаступу 2023 року. Третю штурмову бригаду від звільнення села відділяють лише два кілометри лісосмуги, всіяної мінами й де-не-де — ворогами. Військові, які колись були звичайними цивільними, долають цей шлях, тяжко виборюючи кожен метр території, щоб повернути Україні її землі.

«Стрічка часу» (режисерка Катерина Горностай)

Секція Horizonty

Це історія про вчителів та учнів, які продовжують навчати та навчатися навіть на деокупованих та прифронтових територіях України. Фільм зібрав героїв із Харкова, Запоріжжя, Києва, Одеси, Миколаєва та інших міст.

Найтрагічнішим епізодом стрічки є похорон у місті Ромни на Сумщині. За два дні до події школу знищив прямим влучанням російський дрон — він забрав життя директорки, заступниці, бібліотекаря і секретарки навчального закладу. 

«Я померла в Ірпені» (режисерка Анастасія Фалілєєва)

Секція Pragueshorts at KVIFF

У короткометражному фільмі йдеться про пару, яка в перший день повномасштабної війни вирушила з Києва до Ірпеня провідати батьків. Через фрагменти пам’яті й витіснені спогади стрічка показує, як буденність головних героїв перетворилася на виживання, а особисте — на колективну травму.