Мовознавчі баляндраси в ELLE. Дружина vs жінка

Сьогодні я буду серйозним. Бо ж тема наша, бачите, яка серйозна, я б сказав, життєво визначальна. Ось так по-мудрагельськи (мудрагель — розмовне, іронічне — «той, хто багато роздумує, обмірковує»). Поговоримо про «других половинок» (даруйте, що згадав оцей безглуздий стереотип — але нехай його розвінчують психологи, бо наша шановна аудиторія й так мене не дуже «долюблює», хоча могла б і виправити цей кричущий недолік — номер телефону є в редакторки).

У когось із чоловіків (поки говоримо про пари в межах матриці «чоловік/жінка», інші різновиди шлюбних кайданів залишимо за кадром) його супутниця — «жінка», а в когось — «дружина». Спробуємо з’ясувати, у чому тут заковика (сиріч — «перешкода, перепона у чому-небудь; складність»).

Слово дружина насамперед називає одружену жінку щодо її чоловіка. Хоча раніше (колись там давно, ще за царя Панька, як земля була тонка) ним поетично називали й одруженого чоловіка. Для багатьох, імовірно, це буде відкриттям, але з пісні слова не… Та ще й з такої романтичної, коли співають про одруження (чи це в мене якісь рудименти, чи це я тут старомодний такий?). А нехай йому грець. Передумав. Скільки того життя, щоб бути в ньому серйозним. (До речі, грець — це «апоплексичний удар; параліч», але у фразеологізмах, як відомо, значення їхніх складників «нейтралізуються», підпорядковуючись загальному значенню всієї конструкції.)

Ще словом «дружина» називають «групу, загін, добровільне об’єднання людей, створене з якою-небудь метою». Коли я був студентом (це якраз тоді, коли СРСР віддавав Богові душу: кінець 80-х — початок 90-х), деканат змушував нас чергувати у складі «добровільних народних дружин» — ми мусили допомагати міліції, чергуючи з цими суворими суперменами у дивній і непрактичній для такої діяльності формі на вулицях прадавнього Києва, щоб гарантувати правопорядок. Ілюзія…

Також не забудьмо ще й про княжу дружину — «збройний загін, що становив постійну військову силу князя та брав участь в управлінні князівством». А оту княжу дружину, яка дружина князя, називають, звісно ж, «княгиня». Цікаво, що в нашій етнічній традиції нареченого/молодого теж називали князем, а його обраницю — закономірно — княгинею. Думаю, нинішні обраниці мітять відразу в цариці (тільки нікому не кажіть, що я знаю цю їхню таємницю, бо почнуть на мене всілякі ярлики чіпляти — а воно мені треба?).

У слова жінка теж не одне значення. Це: 1) особа жіночої статі (протилежне чоловік); 2) доросла особа жіночої статі (знаємо, що недоросла — це дівчинка); 3) і от у третьому значенні… стається конфуз, бо словник каже про «заміжню особу стосовно до свого чоловіка; взагалі заміжню особу жіночої статі». Все, приїхали. Навігатор завів у лісову гущавину… Виходить, що між ними в цьому розумінні (значення «3») різниці немає, і жінка — це те ж саме, що й дружина. Однак не все так арифметично й перпендикулярно.

Є така наука — стилістика (але ми говоримо не про візаж-стилістику — це інша опера, я навіть упевнений, що наші шановні читачки це чудово знають, але я як нудний перфекціоніст мушу таки нагадати, що маю на думці «лінгвістичну стилістику» — вчення про функційно-стильові засоби мови та їхнє застосування в різних сферах комунікації). Так от: слово «дружина» більшою мірою нехай звучить в офіційних контекстах, а «жінка» — як його синонім — в інших. Ми ж чудово розуміємо, що не кожна жінка, яка стає супутницею чоловікові на його (хочеться вірити) довгій життєвій дорозі, — це його дружина (от уже ж цей овіяний легендами славнозвісний/сумнозвісний — залежить від точки, з якої дивляться, — «штамп у паспорті»). Тому: а) «До України з візитом прибув король Іспанії з дружиною» (а не жінкою — в офіційному повідомленні акцентується на статусі його супутниці); б) «Кумова дружина» (звучить офіційно), «кумова жінка» (по-нашому, по-простому, по-народному) — правда, бідному кумові — хоч круть-верть, хоч верть-круть — цього плуга тягти в кожному випадку, а ми з вами просто взяли це як абстрактний приклад. А якщо в офіційному повідомленні написати/сказати «король Іспанії з жінкою» — не знаю, чи будуть проблеми у короля, а от у журналіста, який таке спродукував, вони точно з`являться.

І звісно, дружина не улюблена, а лЮба чи кохана, бо улюблений — це той, «якому віддають перевагу, який подобається більше, ніж решта», а лЮбий — «який викликає любов до себе; дорогий і близький серцю, якого люблять, а також — те ж саме, що й коханий».

Усі мої сім дружин були для мене коханими та любими. Ой, щось це я себе так вихваляю, ще подумають, що я Синя Борода якийсь. Жартую. Одна була один раз, потім та сама ще раз… Це ж як дві не рахується? Знову жартую. Головне — не помилитися в слові «кохана». Бо якщо там з`явиться літера «к» перед закінченням «а», можливі варіанти…

Більше тут: