Антверпенська шістка: хто вони і як змінили світ моди. Дріс Ван Нотен

Світ моди — місце надзвичайно жорстоке. Тут не вибачають помилок, а твоєму успіху радіють, зціпивши зуби. Великі бренди роками перебувають у стані холодної війни між собою і роблять усе можливе, аби переграти конкурентів. Креативних директорів переманюють, а якщо це не вдається, нищать їхню репутацію, як у випадку з Гальяно. Навіть в межах одного конгломерату рада директорів уважно стежить, аби успіх одного бренду не затьмарював інших, як це сталося з Деніелем Лі у Bottega Veneta. І у всьому цьому «кривавому морі» молоді незалежні дизайнери почуваються найскладніше.

Гучно заявити про себе, набути бажаної популярності та знайти спонсорів, аби масштабувати свій бренд, — все це межує із фантастикою. Молодим талантам як мінімум потрібно показати щось таке, чого раніше ніхто не робив.

Викликати фурор на подіумі, проте не якоюсь дурницею, а чимось насправді красивим, цікавим, а головне — свіжим для світу фешн. Найяскравішим прикладом такого успіху можна вважати Антверпенську шістку. Більше про дизайнерів, що до неї входять, розповідає стиліст і fashion-колумніст Єгор Воронкін.

Антверпенська шістка — це шестеро бельгійських дизайнерів-авангардистів, випускників Королівської академії образотворчих мистецтв в Антверпені.

Склад гурту такий: Дірк Біккембергс, Вальтер ван Бейрендонк, Анн Демельмейстер, Дріс Ван Нотен, Дірк Ван Саєн та Марина Йі. Їхня історія почалась 1986 року, коли всі вони сіли в один фургон та прибули до Лондона, аби взяти участь у British Designer Show. Після цього дня про них заговорив увесь світ.

Разом молоді люди продемонстрували деконструкцію як створення та знищення форм та кодів в одязі. Радикальні, сміливі та не схожі ні на кого, вони позначили Антверпен на модній карті світу. Про них заговорили як про перших послідовників японського деконструктивізму та як про революціонерів і майбутнє фешн-індустрії.

Але хто ж вони такі й чим закарбували своє імʼя в історії сучасної моди? Герой першого матеріалу — Дріс Ван Нотен.

Серед всіх учасників дизайнерської групи саме Дріс Ван Нотен вважається комерційно найуспішнішим модельєром. Він народився 1958 року в Антверпені у третьому поколінні родини кравців. Його батьки мали свій магазин одягу та ательє при ньому. У майбутньому саме Дріс мав успадкувати їхню справу.

Та не сталося, як гадалося: молодий Ван Нотен вирішив, що одяг набагато цікавіше створювати самому, ніж продавати, і обрав професію дизайнера. Коли Дрісові виповнилось 18 років, він почав вивчати дизайн моди у Королівській академії Антверпена.

Після закінчення школи отримав свою першу роботу позаштатного дизайнера-консультанта одного з місцевих брендів, а вже у 1986 році випустив власну колекцію чоловічого одягу. Чутки про молодого генія швидко розлетілися у модних колах, і майже відразу надійшли замовлення від таких престижних клієнтів як Barneys New York, Pauw в Амстердамі та Whistles у Лондоні.

У вересні того ж року Дріс відкрив перший крихітний бутик свого імені в Антверпені. Згодом зʼявляються магазини у Парижі, Токіо, Лондоні. Від початку кар`єри Ван Нотен фокусується на випуску як жіночих, так і чоловічих колекцій двічі на рік: весна/літо та осінь/зима, пропонуючи клієнтам повний гардероб на всі випадки життя.

Колекції дизайнера завжди відрізнялись від того, що пропонували у широкому модному загалі. Він не гнався за трендами, а робив красу в тому вигляді, в якому сам бачив її.

«У 1990-і всі як один створювали мінімалістичні концептуальні колекції, а я в той час прикрашав свої речі строкатими принтами та вишивкою. Мені не подобається, коли нав`язують правила, змушують усіх одягатися однаково. Тому я намагаюся зламати стереотипи. Пливти проти течії. Наприклад, багато хто вважає, що сукня для червоної доріжки не може бути з квітковим принтом. Але 2008 року я довів, що це не так — одягнув Кейт Бланшетт на «Оскар» у вбрання з вишитими на подолі бутонами», — говорить Дріс Ван Нотен.

Того ж року він дебютував із чоловічою колекцією в Парижі, і вже у червні Рада дизайнерів моди Америки (CFDA) відзначила Дріса званням «Міжнародний дизайнер року». Дуже скоро, в грудні, він  отримує звання «Королівський дизайнер індустрії» (RDI) у Лондоні.

Через рік Фламандська торгова палата (VOKA) включила Ван Нотена до Galerie des Eminents, а Фламандська королівська академія Бельгії вручила йому золоту медаль Gouden Penning за внесок у розвиток національної модної індустрії. Пізніше бренд Dries Van Noten був нагороджений премією Ради Кутюр за артистизм у моді від Couture Council of the Museum FIT у Нью-Йорку.

У травні 2010 року Дріса Ван Нотена запросили очолити суддівську комісію на 25-му фестивалі міжнародного департаменту моди та фотографії у французькому місті Єр.

2014 рік розпочався з урочистого відкриття «Inspirations» — першої виставки Dries Van Noten, в якій представлені його проєкти та мистецтво у Musée des Arts Décoratifs (Музей декоративного мистецтва у Парижі).

За 30 років Ван Нотен зарекомендував себе як інтелектуальний дизайнер, здатний транслювати різноманітні вигадки зі складними кольорами та незвичними силуетами. Серед клієнтів Дріса були й залишаються Мішель Обама, Меріл Стріп, Джулія Робертс та Ріанна.

У 2017 році на широкий екран виходить фільм про Дріса Ван Нотена з однойменною назвою. Стрічка присвячена не лише його творчому шляху та становленню як дизайнера, але й особистому життю з багаторічним партнером Патріком Вангелуве. Слоган фільму — «інтимний портрет дизайнера».

Перед виходом кіно в інтерв`ю для Dazed Дріса запитали: «Яка людина надихнула вас на роботу найбільше?».

«Список дуже довгий, — відповів він. — Протягом усієї моєї кар`єри мене надихали абсолютно різні люди. Від Френсіса Бекона до Вассарелі, Коко Шанель та Крістіан Діор. Сесіла Бітон, багато музикантів, архітекторів… Список нескінченний. Коли ми навчалися в Королівській Антверпенській академії, нас вчили шукати натхнення у всіх та всьому, скрізь. Моя сім`я також була великим натхненням для мене в молодому віці. А пізніше ним став і Патрік».

Ще одним великим натхненням дизайнера є його сад. Територія площею 22 гектари оточує будинок, зведений 1840 року в передмісті Антверпена. Саме прогулянки садом, вирощування квітів та догляд за ними сприяють тому, що Дріс знаходить цікаві кольорові поєднання, форми та зміст для нових колекцій. Він власноруч доглядає квіти та кущі, фруктові дерева й газон. Ван Нотен любить пригощати своїх співробітників та гостей шоуруму у штаб-квартирі власноруч зробленим варенням.

У 2018 році Ван Нотен продає більшість своїх акцій іспанському конгломерату Puig, що володіє брендами Nina Ricci, Carolina Herrera та Paco Rabanne. Своє рішення Дріс Ван Нотен прокоментував так:

«Я шукав сильного партнера для своєї компанії, яку вирощував понад 30 років. Я щасливий, що Антверпен та моя команда залишаться ядром компанії. Ми готові втілити наші мрії разом».

Проте серед інсайдерів пошириться інформація про те, що декілька останніх неуспішних колекцій-експериментів Ван Нотена та високі ціни підвели його до межі банкрутства, виходом з якого став крупний продаж акцій. Вже згодом у бренді зʼявиться косметична лінійка, що була спрямована на охоплення ширшого загалу покупців.

Зараз головний офіс Ван Нотена базується в Антверпені на вулиці Годефрідускаай. Штаб-квартира містить відділ виставкового залу з архівними моделями, маркетинг-відділ, бухгалтерію, офіс самого Дріса, а також торговий зал та архів. Говорячи про майбутнє свого бренду, дизайнер підкреслює, що не прагне підкорити весь світ та мати величезну модну імперію. Навпаки, він хоче створювати нішевий та передусім якісний продукт.

«Я справді хочу контролювати зростання свого бізнесу. Наприклад, ми не сильно розвиваємо електронну комерцію та торгівлю в інтернеті. Ми маємо 550 торговельних точок у світі, що чимало, але й не так багато. У нас досі немає власного магазину в Штатах, і ми не дуже поширені у Китаї. На сьогодні ми маємо багато можливостей для подальшого розвитку. Проте коли ми відчуємо, що ринок має попит, а наша компанія зможе задовольнити його без втрат у якості, тоді ми зробимо наступний крок», — переконує Дріс.