«Я не хочу помирати». Шеннен Догерті розповіла про тяжку боротьбу з четвертою стадією раку

Шеннен Догерті, яка вже кілька років бореться з четвертою стадією раку молочної залози, повідомила, що онкологічний процес поширився на її кістки. Про це вона розповіла в інтерв’ю People і запевнила, що попри все, воюватиме за життя.

«Я не хочу помирати. Я ще не припинила жити. Я ще не припинила любити. Я не припинила творити. Я ще не припинила сподіватися на те, що все зміниться на краще. Я просто не … я ще не закінчила», — каже Шеннен.

Акторка зауважила, що страшний діагноз змусив замислитися про глибинні цінності та мету життя. І додала, що сподівається також віднайти своє кохання.

«Я не думаю, що залишуся одна назавжди. Мені потрібно полюбити себе і примиритися з минулим, перш ніж я зможу рухатися вперед, і тепер я майже впевнена, що зустріну когось».

Про восьмирічну боротьбу з хворобою, а також про розлучення з чоловіком, ставлення до життя та багато іншого актриса збирається розповісти в подкасті «Давайте поговоримо з Шеннен Догерті», створений у форматі мемуарів. Прем’єра запланована на 6 грудня.

Рак молочної залози в зірки діагностували у 2015 році.  Вона перенесла мастектомію, а також пройшла хімієтерапію та променеву терапію. 2017 року Шеннен Догерті повідомила про ремісію, але через два роки тяжка недуга повернулася.

«Коли ви починаєте запитувати себе: «Чому я? Чому я захворіла на рак?», а потім: «Чому рак повернувся? Чому я на четвертій стадії?», це змушує вас шукати велику мету в житті», — зізнається Шеннен Догерті.

За допомогою свого подкасту актриса хоче підвищити обізнаність щодо онко-захворювань, а також залучити кошти на винайдення ліків проти раку.

«Це божевілля, що в нас досі немає таких ліків», — вважає вона.

Зірка зазначила й те, що суспільству не варто одразу «прощатися» з людьми, які борються з онкологією. Рак не завжди означає, що людина не може ходити, їсти чи працювати. Часто все зовсім навпаки.

«Ми енергійні люди, і в нас зовсім інші погляди на життя. Ми люди, які хочуть працювати, радіти життю і продовжують рухатися вперед. Мій найкращий спогад ще попереду. Я молюся. Я прокидаюся і лягаю спати, дякуючи Богові, молюся про речі, які для мене важливі, й не прошу занадто багато», — підсумувала Шеннен Догерті.